Лава підсудних для інфотерористів

Для українців глибокою трагедією став кривавий терор, вчинений росіянами у містечках на Київщині та в інших звільнених нещодавно регіонах України. Багато хто згадав жорстоку різанину українців у Батурині солдатами князя Меньшикова у 1708 році. Коли проходить перший емоційний шок, виникає прагнення раціонально осмислити – звідки у росіян така жорстокість, цинізм, садизм та ницість, які чинники формують та спонукають представників цієї нації – а мовиться про різні етноси, об’єднані під дахом російської держави, чинити у різні історичні періоди таку наругу над людьми?

Днями міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав  науковців із усього світу дослідити причини звірств російської армії в Бучі на Київщині. Це нагальний заклик, оскільки він залучає до обговорення міжнародну наукову спільноту, а значить ми працюємо над тим, щоб раціонально осмислити сучасне зло, зрозуміти його природу та чинники формування, а російські війну в Україні закріпити як складову політичного дискурсу на світовому рівні.

Ми підхоплюємо цей заклик і як представники наукової спільноти, і як громадяни нашої держави. Це стане не лише вивчення темної сторони людської особистості та вад сучасного суспільства, але слугуватиме запобіжником – хоча б на певний час – від таких нелюдських вчинків у майбутньому, а головне – буде сприяти справедливому покаранню винних в сьогоднішньому часі.

Безсумнівно, що до справи візьмуться не лише фахівці із соціальної психології, антропології чи клінічної психіатрії, але й експертне середовище з питань комунікації та інформаційного впливу. Алгоритм впровадження покарання за дії, що можуть розцінюватися як інформаційний тероризм (тут можна застосовувати і більш конкретизований термін як медіа-інформаційний) вже зараз виглядає цілком зрозумілим. Адже ми переживаємо у цьому сенсі період, щось на зразок доби Відродження, коли поняття гуманізму із наукових трактатів та літературних творів стало складовою та інструментом політичним та згодом і правовим.  Схожий шлях, але куди швидше, пройде й впровадження нового рівня відповідальності за розпалювання ненависті у інформаційній державній політиці.

На сьогодні вже є достатньо наукових концепцій, теорій та емпіричних досліджень, які обґрунтовують згубність, негативний вплив та антилюдські задуми інформаційних кампаній та викривають справжні наміри їх замовників та реалізаторів. Адже менеджери пропагандистських структур на росії знали, що вони руйнують когнітивно-поведінкову сфери перш за все своєї аудиторії, переформатовають ідентичність людської особистості, породжуючи монстрів, яким наповнене сьогоднішнє російське суспільство.

Публічне засудження провідників російського інформаційного тероризму нарешті зсуне те цілком застаріле, дискредитоване безпорадністю, необґрунтовано толерантне ставлення до деструктивного пропагандистського впливу, що маскувався цінністю свободи слова і магічно, впродовж десятиліть діяв на інтелектуалів та політичний істеблішмент тих держав, лідери яких свого часу запровадили цілком гуманістичні норми. Нарешті буде напрацьовано нові політичні стандарти, правові норми та кримінальні статті у міжнародних документах, які вкажуть ефективний шлях до того, як врешті – ні, не знищити назавжди, але принаймні на кілька десятиліть загнати агресивну дезінформацію як елемент пропаганди з її фейками та постправдою до царства мертвих. Людство свою темну сторону може лише десь глибоко приховати, повсякчас відкорковуючи з бездумною упертістю глек-піфос Пандори, звідки, серед решти бід, виривається і облудне слово.

На першому Нюрнбергському процесі на лаві підсудних був лише один інформаційний терорист – Юліус Штрайхер, головний редактор нацистського видання «Der Stuermer». Під час «Нового Нюрнбергу», що пройде у Бучі чи Маріуполі, лава підсудних пропагандистів буде куди довша. Слід зауважити, що перші кроки до цього зроблені й Центром протидії дезінформації при РНБО України. Це стане консенсусом для сучасного світу всепроникної комунікації, у якому інформація дорівнялася за своїми руйнівнім впливом до балістичних ракет та авіаційних бомб.

Важливо, що Україна та її народ, що зазнав найбільших страждань від агресії росії, вже ініціює кроки за цим напрямом. Важливо, щоб покарання кривавих інформаційних терористів було частиною судового процесу, що провадитиметься вже за новими, більш адекватними до нашого часу та узгодженими усім світом правовими нормами.

Сергій Даниленко, Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка